День народження – свято, на яке чекає кожен , не зважаючи на вік. А в Кобеляцькій школі-інтернаті на такий день чекають у січні. Бо саме у січні 51 рік тому наша альма-матер вперше гостинно відкрила свої двері для дітлахів.
І щороку у січні і учні, й педагоги також чекають цього дня з нетерпінням. Бо наша школа є ніби часточкою кожного з нас. Для учнів –це другий дім, де минають роки дитинства і з її стін вони виходять дорослими у самостійне життя. А для вчителів – це все їхнє життя. Отож і свято спільне.
З цієї нагоди і вихованці, і працівники школи зібралися в актовій залі, аби урочисто відзначити 51 рік її народження. І раптом тишу порушив веселий шкільний дзвоник – Христина Стога та Ілля Дерев'янченко – наші молодші школярі – сповістили про початок свята.
Ведучі заходу Чипріяна Чобан та Лоріна Овдієнко привітали всіх присутніх у залі й надали слово директору школи Шпорт Валентині Миколаївні: « Невблаганно швидко спливає час. За рік, який минув, багато що змінилося в нашому житті, змінилися й ми самі. Незмінним лишився лише наш колектив. І це радує, бо в стінах цієї школи ми робимо одну спільну відповідальну справу –виховуємо й навчаємо дітей.
За півстоліття свого існування школа-інтернат має свої традиції і свій літопис, має чим і ким пишатися». Далі Валентина Миколаївна побажала всім присутнім миру, злагоди, добра й передала слово нашим гостям.
Алла Трохимівна Бажан та Раїса Антонівна Бобошко – одні з тих педагогів, хто відкрив першу сторінку біографії школи-інтернату. Вони з хвилюванням згадували 16 січня 1964 року, коли до спортзалу на урочисту лінійку зайшли 340 вихованців.
-Скільки б часу не минуло з того пам’ятного дня, а у стінах нашої школи все так же лунає дитячий сміх, а веселий дзвоник кличе їх за парти, і все так же тут по-родинному затишно, бо інакше й бути не може. Це минув лише перший рік другого п’тдесятиріччя. І я вірю, що ще не одне покоління подорослішає у стінах нашої школи,- говорила, хвилюючись, Алла Трохимівна.
-Ми завжди приходимо сюди з хвилюванням і радістю – продовжила далі Раїса Антонівна. – Минатимуть роки і де б ви, діти, не були, де не жили, а до рідної школи хоч колись та завітаєте. Бо саме тут ви навчилися не тільки читати й писати. Тут сформувався ваш характер, а отже, й ваша доля, ваше майбутнє. Тепла і добра вам на довгі роки.
Привітали школу й теперішні її вихованці. Святковий концерт подарували сестри Паламарчук Зоряна та Влада, Анжела Дашевська, Федір Іваненко, Віталик Скрипай, Марійка Бондаренко, Саманта Банд, Діана Дацюк Таня Кащенко, Влада Андрійченко, Христина Стога та Ілля Дерев'янченко.
Не менш хвилюючим був і перегляд фільму, присвячений п»тдесятиріччю школи. Спостерігаючи кадри відеозйомки, кожен з присутніх у залі поринув у свої спогади. Все, що пережила наша школа за півстоліття, промайнуло на екрані за якісь лічені хвилини. Для когось це поки що декілька років, а для когось – усе життя. Цей фільм – ніби один урок, а які враження виникли від його перегляду, скільки думок ожило …
«Отже, вперед і тільки вперед! Всі разом. Попереду – шлях до нових вершин і наше життя.» - прощаючись. підбадьорювали присутніх ведучі свята.
Світлана Місна | 
