- Діти! Наш урок незвичний.
Він у нас який?
- Музичний!
- Тож усі приготувались,
Щоб цікаво нам співалось
Я почну сама співати,
Прошу всіх вас приєднатись!
На такій веселій ноті починався відкритий урок музичного мистецтва у 3-а класі. Вчитель музики і співів Олена Голтвянська прагнула показати пісню – як правдиве дзеркало нашого життя і побуту, думок і мрій про щастя, сміх і сльози, оспівування краси рідного краю та відображення героїчного минулого українського народу.
Неординарний урок «Пісня – душа народу» прозвучав на одній ноті. Діти не тільки співали, а й знайомилися з історіями народних пісень, бо кожна пісня – то справді жива історія. Так, наприклад, діти інсценізували пісню «Грицю, Грицю, до роботи». Заспвівавши про Гриця, діти дізналися й про нашу легендарну землячку Марусю Чурай. Бо саме цей твір вона склала для свого Гриця ще в дитинстві.
Діти також ще слухали й самі співали жартівливі, календарно-обрядові, патріотично-історичні, колискові та ліричні пісні.
В народі кажуть: «Той народ, який забув свої пісні – вмирає наполовину, а який забув ще й свою мову – вмирає назавжди, зникає з лиця землі». Бо (за словами Д.Білоуса) мова – це пісня душі, покладена на слова.
|
